Під час патрулювання поліцейські помітили на межі зони радіоактивного забруднення автомобіль державної установи "Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник", який здійснює охорону диких тварин і місць їх перебування у межах території заповідника та поліпшує середовища їх існування.
Під час огляду автомобіля поліцейські виявили у багажному відділенні майже 150 кг свіжовиловленої риби з характерними для браконьєрського лову пошкодженнями. Дозволу на переміщення риби за межі зони відчуження у вказаних осіб не було. Правоохоронці вилучили рибу та направили її для проведення експертизи.
За даним фактом слідчі відділу поліції зони ЧАЕС відкрили кримінальне провадження за ч. 1 ст. 267-1 "Порушення вимог режиму радіаційної безпеки" Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає штраф від п'ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від одного до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.
Пресконфере́нція Укрінформ
Організатор:
Громадська організація Національний екологічний центр України (НЕЦУ).
Учасники:
Сергій Афанасьєв - член-кореспондент НАН України, директор Інституту гідробіології НАН України;
Руслан Гаврилюк - голова Національного екологічного центру України;
Девід Боллей (David Boilley) - представник компанії ACRO, яка виконала аналіз радіологічних аспектів проходження річкового шляху Е40 в Чорнобильській зоні (“Chernobyl heritage and the E40 trans-Europe waterway”), skype-зв’язок;
Георгій Веремійчик - експерт з питань зміни клімату Національного екологічного центру України.
---
Західні експерти говорять про радіаційну загрозу для України
Асоціація контролю за радіоактивністю Західної Європи видала науковий звіт "Чорнобильська спадщина та трансєвропейський водний шлях E40" (https://cutt.ly/bjdgN08), що оприлюднює інформацію про радіаційну загрозу, що безумовно, становить великі ризики для національної безпеки України.
Автори дослідження зазначають, що активність Республіки Білорусь і навіть публічні заяви посадових осіб найвищої ланки в Україні щодо початку робіт зі спорудження транскордонного водного шляху Е40 не мають на цей час жодного законного підґрунтя. Адже на виконання міжнародних угод, ратифікованих Україною та Республікою Білорусь, необхідним є проведення екологічних та радіологічних досліджень, обґрунтування проекту та участі зацікавлених сторін та широкої громадськості у процесі прийняття рішень, які не проводились взагалі.
Ідеться про масштабні земляні роботи та будівництво через територію, що є найбільш забрудненою радіацією у світі. Загроза забруднення Дніпра радіонуклідами є неприпустимим ризиком, адже близько 8 мільйонів українців п’ють воду з річки Дніпро, а близько 20 мільйонів харчуються продуктами, вирощеними на зрошенні водою Дніпра. Домінуючими забруднювачами є цезій-137, який, як правило, закріплюється в донних відкладах, і стронцій-90, який постійно транспортується вниз до Чорного моря через Дніпровський каскад. Відклади, забруднені цезієм-137, в минулому були вкриті менш забрудненими відкладами на дні Київського водосховища, що забезпечує природний щит від цього забруднювача.
Автори дослідження констатують, що будівельні роботи для частини маршруту водного шляху E40, яка перетинає зону відчуження Чорнобиля та проходить поблизу Чорнобильської атомної електростанції, є неприпустимими. Нарешті, частина маршруту E40 від Чорного моря до Київського водосховища в основному вимагає регулярних днопоглиблювальних робіт. В техніко-економічному обґрунтуванні згадується 68 000 м3 днопоглиблювальних робіт щороку на Київському водосховищі, де є запаси цезію-137 у його донних відкладах. Така діяльність суперечить рекомендаціям МАГАТЕ залишити відклади на місці, оскільки це збільшить дозу опромінення для людей, які залежать від води з водосховищ Дніпровського каскаду для забезпечення підготовку наукового звіту щодо впливу будівництва водного шляху Е40 на населення та природу України.
Однією з провідних екологічних проблем України цього року є можливе втілення проекту Е40 - міжнародного водного шляху Е40, який має з’єднати Балтійське та Чорне моря. Чим небезпечне втілення проекту для природи і для людини, розповідаємо у відео.
Дослідження проводиться в рамках проекту «Формування публічної позиції України щодо загрози реалізації проекту водного шляху Е40», що реалізується за підтримки наших партнерів, NESEHNUTÍ Brno (Чеська Республіка).
Ще одна переможна новина: Чорнобильський заповідник долучився до Глобальної інформаційної платформи даних з біорізноманіття - The Global Biodiversity Information Facility (GBIF: The Global Biodiversity Information Facility)
GBIF – міжнародна відкрита база обміну даними з біорізноманіття, яка фінансується урядами країн учасників. Вона дозволяє будь-якому користувачеві, з будь-якої точки планети, за допомогою мережі Інтернет отримати доступ до інформації стосовно розповсюдження видів, які живуть на Землі, незважаючи на віддаленість територій або кордони держав.
У базі GBIF вже опубліковані набори даних (датасети) про біорізноманіття Заповідника. Один датасет – про флору (1582 записи), другий – про фауну (483 записи).
Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник
Справка
Чернобыльский заповедник 1 декабря вошел в список Всемирной базы охраняемых территорий спустя четыре года после основания.
Мировая база данных о природоохранных территорий The World Database on Protected Areas (WDPA) Protected Planet - полная глобальная база данных о наземных и морских заповедных территориях. Это совместный проект программы ООН по охране окружающей среды и Международным союзом охраны природы (МСОП), которым руководит Всемирный центр мониторинга заповедника природоохранной программы ООН (UNEP-WCMC) UN Environment Programme World Conservation Monitoring Centre в сотрудничестве с правительствами, неправительственными организациями и научными учреждениями.
Внесение Чернобыльского заповедника в эту базу - очень важное событие как для заповедной зоны, так и для Украины, так как новое соглашение приближает нашу страну к выполнению международных обязательств в сфере охраны окружающей среды.
Многие платформы включают WDPA для предоставления информации разнообразным пользователям, включая предприятия и правительства в различных секторах. В частности, в горнодобывающей, нефтегазовой и финансовых сферах.
Всемирная база охраняемых территорий была создана в 1981 году, а Чернобыльский заповедник как таковой появился на свет 26 апреля 2016 года, то есть в 30-летнюю годовщину с момента аварии на Чернобыльской АЭС.
Стратегія розвитку зони відчуження на 2021 – 2030 роки – головний планувальний документ.......
- створення території спеціального промислового використання;
- міжнародного транскордонного біосферного резервату;
- використання накопиченого наукового потенціалу по поводженню з РАВ;
- створенню можливостей для розміщення підприємств з переробки та утилізації усіх видів неядерних відходів;
- розвиток об’єктів з поводження з радіоактивними відходами ЧАЕС;
- промисловий розвиток, пов’язаний з ядерною енергетикою;
- створення умов для розміщення майданчика для будівництвам малих модульних реакторів;
- зняття ЧАЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему;
- промисловий розвиток, не пов’язаний з ядерною енергетикою;
- розміщення на території зони відчуження об’єктів відновлюваної енергетики;
- розвиток водневої енергетики;
- підтримка бар’єрної функції;
- розвиток Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника;
- розвиток наукового потенціалу зони відчуження;
- міжнародного співробітництва та інше.
Із Стратегією розвитку зони відчуження на 2021-2030 роки можна ознайомитися за посиланням https://cutt.ly/9hLhMqm
Зауваження та пропозиції приймаються до 15 січня 2021 року на електронну адресу: intcs@dazv.gov.ua, телефон: (044)594-94-62
(Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ), м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26)
Контактна особа в ДАЗВ: Білий Олександр Олександрович – В.о. начальника відділу з міжнародного співробітництва та зв’язків з громадськістю.
Завозити сміття зі всієї України до зони відчуження, щоб зрештою створити сучасне екологічне підприємство на місці старого полігону. Започаткували такий "експеримент" у листопаді цього року. З того часу у Державному агентстві України з управління зоною відчуження нарахували на полігоні "Лелів" близько 1000 тонн сміття.
Однак місцеві жителі Чорнобиля виступають проти звезення сміття зі всієї України. Мовляв, Зону відчуження можуть перетворити не неконтрольоване сміттєзвалище, а перевірити, чи сортуватимуть на "Леліві" сміття, буде вкрай важко.
"Українська правда" розбиралася, хто правий у цій історії.
"Є ринок, який каже: ми готові заплатити гроші, щоб ви прийняли сміття"
Люди у зелених жилетах копирсаються у смітті, яке лежить на землі, збирають пластикові пляшки і складають у мішки. Потім закидають їх на спину та повільно йдуть у протилежний бік, де докупи звалений відібраний ними раніше пластик. Так сьогодні виглядає робота та сортування сміття на полігоні твердих побутових відходів "Лелів".
Він діє з 1996 року, має площу майже в 10 гектарів і розташований між Чорнобилем та Прип'яттю, неподалік колишнього селища Лелів, яке було повністю виселене після аварії на ЧАЕС та знято з обліку в 1999 році. Потрапити сюди неможливо без дозволу та спеціальної перепустки, адже все це – закрита для вільного доступу зона відчуження.
Зараз на полігоні "Лелів" сміття сортують вручну
За майже 25 років існування на полігон "Лелів" звозили лише ті відходи, які утворювали підприємства, що працюють у Чорнобильській зоні. У листопаді цього року в Державне агентство України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) розпочали експеримент – вирішили приймати відходи з-за меж Чорнобильської зони та зрештою побудувати тут, серед лісу, сучасне сміттєпереробне підприємство.
"Це полігон траншейного типу, дуже застаріла технологія, – розповідає перший заступник глави ДАЗВ Андрій Пляцко. – Наразі ми використовуємо його для своїх потреб – захоронення відходів, які утворюються у Чорнобильській зоні. Але також ми спробували протестувати можливість прийняття сюди відходів з-за меж зони. Ми розуміємо, що з 1996 року цей полігон не модернізувався, тут не застосовувалися новітні технології".
Для захоронення сміття на полігоні бульдозером виривають ями глибиною 10-12 та завдовжки 60-65 метрів. Скільки сміття накопичилося у землі за 25 років існування полігону – невідомо.
Однак, за офіційними підрахунками ДАЗВ, щороку від діяльності підприємств та підрядних організацій у зоні відчуження утворюється близько 5 тисяч кубічних метрів побутових відходів.
Полігон діє з 1996 року
Згідно з українським законодавством, захоронення побутових відходів без попереднього сортування заборонено. Але, як стверджують у ДАЗВ, у бюджеті державного спеціалізованого підприємства "Об’єднання "Радон", яке в тому числі займається поводженням із радіоактивними відходами і відповідає за цей полігон, грошей на це не передбачено.
"Для того, щоб зробити роздільний збір сміття, треба організувати цей процес тут. На це, на жаль, грошей у нас немає. Як це зробити? Тільки заробити їх", – говорить Андрій Пляцко.
Тому з листопада цього року у ДАЗВ спробували завозити попередньо відсортоване сміття з інших регіонів України за комерційним тарифом.
"Це необхідно, щоб подивитися, чи можемо ми приймати сміття, щоб заробляти на ньому гроші, які ми у подальшому використаємо на реконструкцію цього полігону, щоб тут була правильна сучасна переробка сміття. Бо зараз це – технології, які використовувалися у 80-х роках: все привезти і скинути в яму. Але так вже не можна жити", – говорить Пляцко.
За його словами, тільки зараз полігоном "Лелів" почали займатися серйозно: зробили топографію та геодезію, планують використовувати контрольні щупи на різних ділянках, щоб подивитися, чи є там старі захоронення.
"Ми хочемо подивитися, чи є економічна складова завозити сміття з поза меж зони, – пояснює Андрій Пляцко. – Якщо є, і доходи від потенційного прийняття сміття і його переробки зможуть допомогти побудувати нам новий сучасний полігон, ми будемо виносити цю історію на обговорення з суспільством, можливо, проведемо конкурс на залучення інвесторів, які захочуть цим займатися".
Він показує макет (як кажуть у ДАЗВ – прототип) проєкту, який хочуть втілити в життя. Це – три ділянки: для приймання і сортування сміття, компостування і місце, де планують захоронювати рештки, які не можна ані компостувати, ані переробити.
"Ця технологія дозволить нам зменшити обсяг захоронення відходів приблизно до 20%, – запевняє перший заступник глави ДАЗВ. – А також отримати вторинну сировину – компост, який би хотіли використовувати на рекультивацію реактивно забруднених земель саме у зоні відчуження. У нас є дуже багато земель, які пройшли пожежами і такі площі, на яких вже нічого не виросте, тому що там все вигоріло. Ми розуміємо, що природі треба допомогти відновитися".
Скільки триватиме експеримент, у агентстві достеменно сказати не можуть. За попередніми підрахунками – два-три місяці, щоб отримати об’єктивну вибірку. В листопаді цього року, кажуть у ДАЗВ, на полігон було завезено та відсортовано близько 1000 тонн сміття.
"Є ринок, який каже: ми готові заплатити гроші, щоб ви прийняли сміття. Для нас принципово не важливо – ця машина з Києва, Житомира, Одеси чи Івано-Франківська. Нам головне зрозуміти, що знаходиться у цій машині, який обсяг вторинної сировини ми отримаємо, є в цьому економіка чи ні", – говорить Андрій Пляцко.
Якщо завезення на "Лелів" сміття з поза меж зони відчуження не матиме сенсу, цей процес припиниться, запевняє він.
До проведення робіт із сортування сміття на полігоні "Лелів" залучили ТОВ "Консалт-Світязь", яке засноване у 2008 році. Згідно з інформацією сервісу YouControl, основна його діяльність зараз – збір безпечних відходів, а також оптова торгівля відходами та брухтом, утилізація відсортованих матеріалів, обробка та видалення безпечних відходів. До небезпечних в Україні відносять: відходи електронного та електричного обладнання, батарейки, термометри, прострочені ліки і лампи.
Цікаво, що відповідно до даних Оpendatabot, ТОВ "Консалт-Світязь" раніше займалась "дослідженням кон'юнктури ринку та виявленням громадської думки", а в серпні 2020 року змінила напрям діяльності на "збирання безпечних відходів". Тоді ж у підприємстві змінився керівник.
За словами директора "Консалт-Світязь" Віктора Пригоцького, зараз на полігоні працюють чотири людини, які займаються поверхневим відбором: вручну відбирають сміття, переносять та зважують його.
"Щоб ми могли розрахувати потужності сортувальної лінії, цього поки достатньо, – запевняє Пригоцький. – Щоб поставити лінію, розрахувати її потужності і зрозуміти, що ми будемо з цього виймати, ми маємо провести морфологію".
Пригоцький говорить: на полігоні хочуть приймати те сміття, з якого можна "витягнути" якомога більше пластику і залишити одну органіку, яка не буде наносити шкоди середовищу. Зараз, за його словами, сміття на цей полігон привозять кілька разів на день.
"Це стосується кожного з нас"
Тим часом активні жителі Чорнобиля намагаються привернути до історії з полігоном увагу ЗМІ та небайдужих громадян. Зараз у зоні відчуження проживають близько 100 "поселенців".
Вони побоюються, що через те, що зона відчуження є закритою, проконтролювати процес сортування сміття буде неможливо, а до ґрунту потраплять токсичні речовини.
"Я розумію, що це проблема не тільки Чорнобиля, а всього світу, – говорить житель Чорнобиля Леонід Струк. – Якщо необхідно переробляти сміття, давайте. Але треба робити це цивілізовано, за сучасними технологіями. А поки що є загроза того, що у зоні відчуження будуть ховати все, що завгодно. Нам мало радіації, тому треба ще все засмітити?".
Днями чоловік написав заяву до Іванківо-Чорнобильського відділу прокуратури. У ньому він пише, що за останні місяці на полігон "Лелів" щоденно завозяться понад 140 тон побутового сміття зі всієї України, просить заборонити його ввезення у зону відчуження та провести слідчі дії для перевірки цього факту.
Згоден з цією позицією і колишній житель Чорнобиля Анатолій Артеменко. Колишній викладач КПІ та автор документальних фільмів "Діти Чорнобиля" та "Інший Чорнобиль" впевнений: контролювати завезення сміття до зони майже неможливо.
"Це стосується кожного з нас. Оскільки "могильник" робиться у межах зони відчуження, він не може бути контрольований у звичайному режимі, – говорить Анатолій Артеменко. – Перевірити, що там будуть ховати, неможливо, тому що це – зона відчуження, режим, перепустки".
За словами Артеменка, полігон "Лелів" розташований фактично на полі по дорозі між Чорнобилем на Прип'яттю, а ґрунти там подібні до тих, що є у Рудому лісі.
"Тобто, там немає ніякої гідроізоляції, зробленої професійно та за спеціальними технологіями, – пояснює він. – Ґрунтові води будуть контактувати з відходами, які ховаються на полігоні. А раптом туди потрапить щось токсичне? Ця отруєна вода піде у річку Прип’ять, потім у Київське море, а звідти – у стакан 35 мільйонам українців".
За інформацією ДАЗВ, у листопаді на полігон було завезено та відсортовано близько 1000 тонн сміття
На думку Анатолія Артеменка, нинішня ситуація з полігоном "Лелів" може бути випробуванням для українського суспільства:
"Я вважаю, що зараз вони хочуть спробувати протестувати всіх нас, громадянське суспільство, якщо пройде – будуть нишком возити те сміття, яке хочуть. Можливо, вони вже завезли більше сміття, ніж зона виробляла за рік".
На запитання, чи обґрунтовані такі побоювання місцевих жителів та активістів, Андрій Пляцко відповідає заперечно. Мовляв, всі зацікавлені у тому, щоб проєкт був екологічним.
"Я розумію, що всі кажуть про те, що тут є особливий режим, – говорить перший заступник глави ДАЗВ. – Але ж ми розуміємо, що сміття продукує кожен з нас, продукує скрізь. І для того, щоб потім з цим впоратися, потрібні території, на яких це можна робити.
Так, це брудне виробництво. Але люди не розуміють, що тут на відокремленій території, яка повністю безпечна і захищена бар’єрами природи від зовнішнього світу, ми нікому по суті не заважаємо. Одна справа робити це у Києві, де живуть люди, а тут нікого немає. Чому не використовувати можливості цієї території?".
"Якщо інвестувати, то у сортування до полігону"
Проблема сміття та його переробки насправді не унікальна для України. Зараз нею переймаються у всьому світі.
За словами глави громадської організації Zero Waste Society, яка займається питаннями сортування сміття, Анастасії Мартиненко, покращення ситуації зі сміттям в Україні має бути комплексним: зміна законодавства, розширення відповідальності та тиск на недобросовісних виробників, свідомий вибір товарів з боку споживачів.
"Як вирішувати проблему відходів? У першу чергу зрозуміти, як їх не утворювати, – говорить Анастасія Мартиненко. – Є така піраміда zero waste ("нуль відходів") – це коли, по-перше, ми не утворюємо відходи, тому що у нас є спеціальні політики на місцевому та національному рівні".
По-друге, каже експертка, необхідно вирішити питання з повторним використанням матеріалів. А вже потім – відсортовувати те, що залишається.
"Наприклад, якщо у місті побудувати центри повторного використання, то старим матеріалам (наприклад, меблям) можна дати друге життя", – наводить приклад Анастасія Мартиненко.
Але, навіть якщо уявити, що сортування сміття стане повсякденною практикою в Україні, все одно залишиться певна кількість матеріалів, від якої ми не можемо відмовитись. У такому випадку, каже експертка, треба мати санітарний полігон.
"Не сміттєспалювальний завод, бо це ще гірше, тому що він утворює надтоксичну золу і її теж потім треба кудись дівати і захоронювати, а саме санітарний полігон, – говорить Анастасія Мартиненко. – Це – полігони зі спеціальним відводом для метану, щоб все це не протікало у ґрунти, він має бути спеціально обладнаний. Також важливо, щоб туди не потрапляла органіка. Якщо ми хочемо почати з сортування, то у першу чергу треба сортувати окремо органічні відходи".
Такі полігони вже існують у світі, говорить експертка. Але в Україні поки що немає жодного подібного.
"В ідеалі сортувати сміття треба до полігону. Досортовувати його на полігоні виходить трошки безглуздо. Якщо вже у щось інвестувати, то у інфраструктуру сортування до полігону. На тих людях, які відбирають у сміттєвих баках пляшки і інше пакування, по суті зараз тримається система переробки. 3-4% сміття, яке зараз переробляють в Україні, це більшою частиною завдяки неформальному сектору збирачів сміття".
Такі практики зараз використовують здебільшого у країнах Південно-Східної Азії, Африки, Латинської Америки. У просунутих державах є система роздільного збору, тому збирачі сміття там просто не потрібні.
"Сортування сміття на полігонах не є ефективним, до того ж, це несе небезпеку для самих збирачів, тому що наші відходи теж є небезпечними. Це несправедливе навантаження на людей", – говорить Анастасія Мартиненко.
І додає: ми вже п’ємо, вдихаємо та споживаємо те, що викидаємо на смітник.
"З часом будь-які відходи розкладаються на те, з чого вони були зроблені. Наприклад, пластик стає мікропластиком і сотнями хімікатів, якими він був напічканий. Все це потрапляє у наші ґрунти, воду (а ми з вами п’ємо або поверхневу, або ґрунтову), повітря. Тож, ми вже "споживаємо" те, що викидаємо".
Перший в Україні санітарний полігон чи неконтрольоване звалище – на що зрештою перетвориться "Лелів" у зоні відчуження невідомо. Поки готувалася ця стаття, жителі Чорнобиля повідомили, що завезення сміття на полігон з невідомих причин призупинили. Однак вони впевнені – це тимчасово. Як і черговий "експеримент", у вдале завершення якого вони поки що не вірять.
Юлія Ворона, для УП
Поддержите DIRTY — активируйте Ваш золотой аккаунт!